Жили без комунікацій та під постійними обстрілами: історії переселенців, які евакуювалися до Львова (Відео)

Приїжджим надають грошову та психологічну допомогу

По два потяги щодня прибувають до Львова з вимушеними переселенцями з Донеччини, Харківщини, Херсонщини та Запоріжжя. Одні намагаються виїхати за кордон, інші поселяються у місцеві прихистки з надією швидко повернутися додому. Найтяжче евакуація дається людям похилого віку.

На 7-й місяць життя під постійними обстрілами 71-річна Лариса наважилася виїхати з прифронтової Костянтинівки на Донеччині.

“Я залишила там чоловіка, у якого був інсульт. Він обіцяв, як збере урожай помідорів, він приїде. Там зараз жорстокі бої. Жити там стало неможливо. Особливо людям старшого віку. Вночі тремтять меблі, будинки. Страшно там, там усе залишатися”, – каже переселенка з Донецької області Лариса.

Покинути нажите роками, жінка зізнається, тяжко, але і залишатися вдома стало нестерпно.

“В нас три місяці немає води. У нас виключають світло. Газ виключили, то ясно, по Донецькій області. Ми готуємо на пічці. Готуємо на вогнищі, але всьому є межа. Виїжджаєш з болем у серці”, – додала Лариса.

Пані Лариса зі Львова їде далі. На Івано-Франківщині її чекає дочка.

Спокійне життя в рідному місті зруйнували рашисти і цій сім’ї. Пенсіонерка Тетяна не могла й подумати, що на схилі літ доведеться втікати від війни, покидати все та їхати в невідомість.

“Дочка прийшла і сказала: все. Нема нічого, зв’язку нема. І зима, я сама без дров не витягну. Ви знаєте, там неможливо. Цілий день – бах, бах, бах. Потім вибух, я тільки питаю в сусіда, чи можна на двір виходити. По сусідах уже бачила уламки. Дочка прийшла і каже: все, нема мови, ми виїжджаємо кудись”, – пригадує переселенка з Донецької області Тетяна.

Тетяна приїхала з дочкою та зятем із Бахмуту. Їхнє місто фактично знищене рашистами. Що робити далі, куди податися та як почати життя з нуля далеко від дому, поки що не знають.

“Бомблять сильно, думали, пройде. Насправді все тільки починається. Води нема, газу нема, світла нема. І вже навіть хліб не возять”, – запевнив переселенець із Бахмуту Артем Пономарьов.

Нині цим потягом з евакуаційними вагонами до Львова приїхало зо півсотні вимушених переселенців із Донеччини, Харківщини, Запоріжжя та Херсонщини. На пероні їх зустрічають волонтери.

“В них є таке, що вони не можуть бути в тиші. Вона їх лякає. Звуки постійного обстрілу для них є звичні, і вони навіть тут вони їх чують”, – каже координатор денної зміни волонтерів Ольга Швед.

Приїжджим надають грошову та психологічну допомогу. Хто залишається в Україні, допомагають із житлом, решту садять на автобуси до Польщі.

“Вони складні, вони ідуть у безпечне місце, але не знають, що буде завтра. Думають, що ми маємо вирішити, що вони будуть робити. І наше завдання – їх стабілізувати і розповісти, як їм тут адаптуватися”, – додала Ольга Швед.

З вокзалу вимушених переселенців везуть до одного з найбільших в Україні прихистків. Тут на них чекають тепла їжа та ліжка. Тетяна з 5-річним сином приїхали сюди з Херсонщини місяць тому. Вибратися раніше з окупації жінка не могла. З травня чекала своєї черги на евакуаційний автобус.

“Звичайно, на першому блокпості всі речі перевертають, в кого сенсорні телефони, ноутбуки, вони все перевіряють на напис орки – чи є, чи нема. Там можна жити, але страшно за дітей, постійно над головою винищувачі літають”, – підсумувала переселенка з Херсонської області Тетяна Свинаренко.

Нині в хабі мешкають 160 людей. Дітлахи навчаються, молодь прибирає, пенсіонери читають книги. Усі вони сподіваються: тут тимчасово. Бо мріють якнайшвидше повернутися до своїх рідних міст.

Марта Шикула, Євген Радіон, Львів, “5 канал”

Читайте також: Врятувала понад 20 тварин з-під обстрілів, але не має де жити: історія переселенки із Сєвєродонецька

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на “5 канал” у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Залишити відповідь