Псалом 28: Голос Господній. Бог дає допомогу тим, хто слухає Його голосу, а не інших духів

Мабуть, кожен хотів би чітко чути голос Господній. Тоді б відпали наші сумніви, вагання, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації. Однак через нашу гріховність цієї чіткості бракує — хоча Бог промовляє постійно. І різними способами. Зате з однією метою.

Не варто зводити Божий голос до його буквального розуміння, якщо думаємо, що можемо чути його як голос людини. Святе Письмо наводить мало таких епізодів. Але про голос Господній говорить часто, зокрема у 28 псалмі.

Цей псалом розповідає не так про спосіб звучання Божого голосу, як про його особливості. Бо спосіб може бути різний: через Святе Письмо, молитву Церкви, людей, обставини, сумління… Але щоразу, коли Бог промовляє, а людина готова Його почути, це неодмінно веде до переміни слухача.

Перша така переміна під впливом голосу Господнього, причому переміна кардинальна, відбулась у водах Хрещення. «Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами!»(Пс 29 (28), 3). Силою Хрещення Господа Ісуса, над яким цей голос пролунав, людина звільнилася від гріха, прийняла Боже усиновлення, увійшла до Божого народу — Церкви. Так голос Господній покликав.

Але покликання замало. Має бути ще свідома відповідь людини на нього, вибір, який триває все її життя. Точніше, все життя людини складається з низки виборів, у яких треба визначитись, кого слухати — Бога чи злого духа. Третього не дано.

Так, «голос Господній — сильний! Голос Господній — величний!» (Пс 29 (28), 4). Якщо послухаємось його, здобудемо не одну перемогу, отримаємо не одне чудо. Якщо вболіваємо і молимось за людей, загрузлих у гріхах, — пам’ятаймо: Бог може достукатись до кожного серця. «Голос Господній дуби перевертає й обдирає в лісах кору» (Пс 29 (28), 9).

Якщо самі ніяк не можемо підвестися зі своїх падінь — віддаймо їх у Божі руки, вслухаймось у голос Євангелія, і Бог нас перемінить. Хай і не одразу. Скільки було грішників, закостенілих у своїх мудруваннях, гордині, егоїзмі! — а голос Божий, кожного по-своєму, їх навертав. Адже «голос Господній ламає кедри, Господь торощить кедри ливанські» (Пс 29 (28), 5) — поширений біблійний символ, який означає людину, що самозвеличується.

Торощить так, що «від його голосу Ліван стрибає, мов телятко» (Пс 29 (28), 6). Святий Василій Великий вбачає тут натяк на золотого тельця, якого ізраїльтяни зробили в пустелі, щоб поклонятися, поки Мойсей розмовляв із Богом на горі Синай. Як знаємо, Мойсей схопив «бичка, що вони були зробили, та й спалив його на вогні, і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав пити синам Ізраїля» (Вих 32, 20).

«Подібно, як це теля, Він винищуватиме весь Ліван, а в тім і практику ідолопоклонства, що набрала сили», — пише Каппадокійський святитель. Якщо ми понад міру прив’язані до чогось чи до когось хворобливою прив’язаністю, перебуваємо в залежності, підпорядковуємо своє життя тому, що відмінне від Бога, — рано чи пізно Господь почне це ідолопоклонство з нашого серця викорінювати, випалювати. Так, це болючий процес, бо ми з нашими ідолами зрослися; покладаючись на них, самі стали, як вони (Пс 115 (114), 8). Тому неодмінно на нас чекає участь золотого теляти. А Бог у своїй любові до нас цього не хоче. Він хоче нашої переміни, а не знищення. Переміни кардинальної, зовсім не милої нашим відчуттям.

Інший переклад цього псалма додає одразу: «і улюблений, як син однорожця» (Пс 29 (28), 6). У ньому св. Василій Великий вбачає Агнця Божого, Ісуса Христа: «Коли треба помститись і повалити владу, що загрожує людському родові, наче здичавілу та жорстоку силу, тоді Він називається сином однорогів». Цю здичавілу й жорстоку силу Бог валить не сам, а з нашою співдією. А для цього «Господь народові своєму дасть силу» (Пс 29 (28), 11).

І от коли владу ідолів у нашому житті повалено, «голос Господній креше полум’я вогнисте» (Пс 29 (28), 7) — полум’я любові у наших серцях. А безводну, неплідну внаслідок гріховних прив’язаностей пустелю в них «стрясає Господь» (Пс 29 (28), 8) і перетворює на родючу ниву чеснот. Щоби благословити народ свій миром (пор. Пс 29 (28), 11). Щоби врешті-решт привести нас до невпинного поклоніння разом з усіма святими у Царстві Небесному, в якому «усе каже: Слава!» (пор. Пс 29 (28), 9).

 

https://credo.pro/2022/09/329311

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь