Ті, хто насправді молиться, — вони інакші

Ті, хто насправді молиться, також насправді переображуються, включно з фізичним виглядом: із них променить якесь таємниче світло — з погляду, обличчя, жестів, усмішки, ба навіть із їхнього страждання.

В таких людях можна відчути глибину, якої в інших немає.

 

Євангеліє від Луки 9, 28-36

Днів із вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. І коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що, з’явившись у славі, говорили про Його смерть, якої Він мав зазнати в Єрусалимі. Петро і його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили Його славу і двох мужів, що з Ним стояли. А коли ці відходили від Нього, Петро промовив до Ісуса: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві й один Іллі». Він не знав, що говорить. Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару. І залунав голос із хмари. «Це Син мій, Вибранець, слухайте Його!» І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.

 

Молитва переображення

Розповідь Луки про переображення Господнє містить подробицю, яку цей євангеліст підкреслює в усіх ключових моментах життя Ісуса. Ця подробиця — молитва. «Коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча».

Розповідаючи про хрещення Господнє подібно як і про переображення чи молитву в Гетсиманському саду, євангеліст Лука пише, що Ісус молився. Він показує, що молитва вводить нас у великі екзистенційні досвіди.

Ісус молиться й почувається любленим (хрещення у Йордані), молиться й почувається просвітленим (переображення), молиться й відчуває, що Він не самотній (під час молитви в Оливному саду Його підтримував ангел).

 

Ті, хто молиться, завжди інакші

Я впевнився у цьому в численних розмовах. Ті, хто насправді молиться, — вони інакші, навіть тілесно. З них струменить якесь таємниче світло, видиме в погляді, обличчі, жестах, усмішці, навіть стражданні. В них можна відчути глибину, відсутню в інших людях.

Молитва насправді дозволяє нам контактувати з іншим світом, двері до якого влаштовані в нашому серці.

Але мусимо пам’ятати, що це занурення у світло на горі Табор має приготувати Ісуса і Його учнів до занурення у морок хреста. Доки ми не навчимося поєднувати у своєму житті хвилини світла з хвилинами темряви — ми приречені марнувати і одне, і друге.

Прекрасні й важкі хвилини завжди між собою пов’язані, й зазвичай те, що прекрасне, дозволяє нам знести те, що важке. Питання лиш — чи ми це усвідомлюємо…

Переклад CREDO за: о. Луїджі Марія Епікоко, Aleteia

 

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь