Чуда за заступництвом Ченстоховської Мадонни: найперше і найвідоміше

Книга чудес — двотомна збірка, писана від руки. Вона охоплює період від 1402 по 1885 роки. Донині зберігається в ясногурському архіві та містить описи чудес і благодатей.

Про ясногурський образ Марії ми кажемо: чудотворний, уславлений благодатями — бо на Ясній Горі, в каплиці Ченстоховської Богородиці надалі стаються чуда. Не за магічною дією позаземних сил — вони завжди є даром, плодом зустрічі щедрості Бога та людської віри.

Коли на очах Богородиці Ясної Гори сталося перше чудо? А яке з чудес належить до найбільш неймовірних?

 

Перше ясногурське чудо

Кожний, хто був у ясногурській каплиці, бачив розвішані по стінах вотивні дари. На дев’яти щитах висять розарії, вироби з бурштину й коралів, дари від духовенства і в’язнів, серця і хрести, а також палички сліпих, милиці й ортопедичні підпорки тих, хто був хворий. Кожний з дарів це або знак прохання, або вираження вдячності Пресвятій Діві за надану допомогу. Часто — за чудо, записане в Ясногурській книзі чудес і благодатей.

Найбільш раннім записом про чудо на Ясній Горі, який міститься у книзі, є зцілення Якуба Венжика, придворного художника короля Владислава Ягелла, 1386 року. Митець осліп. Почувши про чудотворний образ Пресвятої Діви на Ясній Горі, він вирішив податися в піше паломництво до Ченстохови, щоб виблагати собі повернення зору.

Завдяки людській допомозі, він дістався каплиці Чудотворного образу. Впав долілиць і, плачучи, ревно молився. Зрештою, проваджений внутрішнім голосом, художник підвів обличчя в напрямку образу Богородиці — і побачив його… Зір повернувся!

 

Книга чудес

Ми знаємо про цю та інші, такі само давні, події завдяки хроніці отців-паулінів, які провадять записи у Liber Miraculorum Beate Virginis Monasteri Czenstochoviensis — книзі чудес [здійснених за заступництвом] Блаженної Діви у ченстоховському монастирі. Це двотомна збірка, писана від руки, від 1402 по 1885 роки. Донині Книга зберігається в ясногурському архіві й містить опис 1070 чудес та отриманих благодатей.

В першій частині цієї хроніки занотовано благодаті, про які люди давали свідчення починаючи з 1402 року. Другий том розпочато 1732 року. Ясногурська книга чудес складається з п’яти частин і містить описи вже загалом близько 1400 чудес. Багато з них підтверджені медичною документацією та зізнаннями свідків.

Близько середини 1885 року систему збору документації про чуда і благодаті пауліни змінили. Постала третя збірка Liber Miraculorum, яка поповнюється і нині. В ній, окрім чудес і благодатей, є також свідчення про 30 воскресінь — зокрема про три такі, що сталися в один день.

 

 

Трагічна історія про матір і двох синів

То був 1540 рік. У Люблінці — невеликому поселенні за 35 км на захід від Ясної Гори — жив різник на ім’я Мартин Ланьо. Він був щасливо одружений із жінкою на ім’я Маргарита; вони мали двох синів.

«Якось Мартин Ланьо вибрався в довколишні села по закупи, беручи з собою челядь для допомоги. Вони вийшли рано вранці, обіцяючи повернутися в обід. Удома залишилася тільки жінка Маргарита і двоє дітей. Маргарита поралася в хаті, наводячи звичні порядки, як то господині належить. А мала вона цієї метушні в той день багатенько, бо саме хліб закінчився і треба було його спекти, перш ніж чоловік із челяддю додому повернуться.

Отож вона поклала спати молодшого синочка в колиску, щоб не заважав, а сама принесла дрова і вклала їх до печі, щоб були готові до розпалювання. Підготувавши все, вийшла Маргарита до сусідки, щоби принести закваски для хліба…» — читаємо в Книзі чудес.

 

Смерть дітей

Старшому, чотирирічному Петрусю, спало на думку погратися в батька. Він знайшов татусевого різницького ножа і встромив його в тіло дворічного братика Казимира, який спав. Побачивши, що братик залитий кров’ю, малий перелякався і сховався в печі. Може, заснув там, чи просто ховався; але коли мама, нічого не знаючи, повернулась і розпалила у печі вогонь, було вже запізно…

Щойно Маргарита почула крики сина — кинулася його звідти діставати, але не зуміла: хлопчик задихнувся від диму, обпікся і помер у неї на руках. Більш-менш у той самий час, як жінка плакала над померлим старшим, вона побачила також і зарізаного меншого. Від горя мати вмить посивіла і втратила розум, почала з розпачливим сміхом витирати кров із підлоги.

 

Титульна сторінка ІІ тому “Книги чудес”

 

Понурий день

Тоді до хати увійшов чоловік, який вже повернувся, і щойно побачив мертвих дітей — як одразу вирішив, що то дружина їх убила.

«Мартин Ланьо скам’янів. Стояв хвилину, не вірячи власним очам. “І ти, ти ще й смієшся!” — крикнув він на жінку. Не відаючи сам, що чинить, він вхопив велике поліно, яке лежало біля печі, й підскочив до жінки, кілька разів її ударивши. Маргарита безсило впала до ніг розгніваного чоловіка. Вона більше не сміялася. Душа бідної матері з’єдналася в раю з душечками двох померлих діток. Мартин Ланьо вбив дружину. Так день, щасливий зранку, змінився на вечір у понурий день смерті. Сум розтягнув над будинком різника свої чорні крила», — снує розповідь прадавня хроніка.

 

Труни в каплиці Чудотворного образу

Сусідка, яка першою прибігла, стривожена криками, відреагувала дуже тверезо. Вона не тільки не злякалася різника, який стояв навколішках серед помордованої сім’ї, але й порадила йому невідкладно кликати на допомогу Матір Божу Ченстоховську. Що зробив Мартин? Повантажив три труни на воза й вирушив у бік монастиря, молячись по дорозі.

«Й ось у перший четвер по Зелених святах, пополудні, він уже під’їжджав до Ченстохови, везучи возом останки двох синочків і дружини. Люди, що трудилися в полі, збігались на дорогу, приглядаючись до особливого вантажу на возі. Дехто висміював Мартина, кажучи, що запізно він у цю подорож подався, бо аж трьох померлих ні за які прохання ані Бог, ані Матір Божа до життя йому не повернуть.

Різник не відповідав на ці зачіпки. Він ішов з непокритою головою обік возу, на якому віз тих, хто йому віднедавна був усім на світі, й молився ревно».

Діставшись на місце, він попросив випадкових людей, щоб допомогли йому внести труни в каплицю Чудотворного образу. Сам же не ввійшов, лігши хрестом на порозі, і благав про молитву всіх прочан, які його минали. У свідченні читаємо, що в каплиці панував морок, а світлим місцем був тільки образ Богородиці.

 

 

Чудо 1540 року

Було вже пополудні. Люди, згромаджені перед обличчям Чорної Мадонни, співали Вечірню. Молебень провадив о. Станіслав Опоровський, тодішній Провінціал паулінів. Поки тривала молитва, три труни — велика і дві маленькі — стояли в каплиці Чудотворного образу.

Коли вже співали Magnificat і пролунали слова «бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його» — із трун по черзі попідводилися Маргарита, Петрусь і Казик. Люди в каплиці закричали. Мартин, який так і лежав хрестом на порозі перед дверима, ридав, захлинаючись.

«Слава про це чудо рознесла хвалу Марії по цілому світі. Довідавшись про це, цісар німецький велів привезти копію Чудотворного образу до Відня, яку потім повісили у храмі», — підсумовує опис тих подій.

Чудо, що звершилося в ясногурській каплиці за заступництвом Марії, яка відповіла на ревну молитву Мартина Ланьо, відображене на полотні 1680 року. Воно висить на стіні при сходах, що ведуть із Лицарської зали до сакристії при каплиці Чудотворного образу. Кожен може його побачити. Це представлення живого опису від 1540 року.

Свідчення описано на підставі книжки «Чудеса і благодаті, звершені за заступництвом Пресвятої Діви Марії Ченстоховської», зібрані о. Александром Лазінським 1938 року.

Переклад CREDO за: Агнєшка Бугала, Aleteia

 

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь