Чого шукає диявол? Що відчиняє йому двері нашого серця?

Достатньо однієї людини в спільноті, яка живе в гріху, заздрості, ненависті, до якої диявол має доступ, щоб отруїти всю спільноту.

Про те, чого шукає диявол і як проникає в наше життя, щоби його псувати, розповідає о. Францішек Ходковскі OFM:

У книзі Буття є уривок, в якому описується розмова Бога з Каїном перед тим, як той убив свого брата. «Чого ти розсердився? Чому похмурнів?Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні — гріх на порозі чигає…» (Бут 4,6-7). Так і з нами: диявол тільки й чекає, щоб я відчинив двері свого життя, серця, щоб увійти й напасти — каже францисканець.

Кажуть, що достатньо одного гнилого яблука, щоби зіпсувався весь кошик фруктів. Так само іноді і з людьми: достатньо однієї людини в спільноті, яка живе в гріху, заздрості, ненависті, до якої диявол має доступ, щоб отруїти всю спільноту.

Отже, чого шукає диявол, щоб увійти в людське серце? Насамперед усіх тих емоцій, які можуть, хоч і не обов’язково, закінчитися поганими вчинками. Це злість, підозра, думки про помсту. Якщо людина їх не опанує, вони стають ніби дверима до її серця, в які входить диявол і починає діяти.

 

Чого боїться диявол?

В біографії св. Франциска є така розповідь:

«Одного разу св. Франциск молився в монастирі Порціункулі й силою Божого об’явлення побачив монастир в облозі демонів, ніби велике військо. Але жоден із них не міг увійти всередину, бо брати були такі святі, що диявол не мав до них доступу. Тимчасом один із братів посварився з іншим і роздумував у дусі, як його звинуватити й помститися йому. Оскільки він виношував цю злу думку, диявол знайшов відчинені двері, увійшов до монастиря й усівся цьому братові на шию.

Коли милосердний і ревний пастир, який завжди пильнував своє стадо, побачив, що вовк прийшов, щоб з’їсти його овечку, то відразу ж викликав до себе того брата й наказав йому негайно розкрити ненависть до ближнього, що зародилася в його серці, й через яку він опинився в руках диявола. Тоді брат, наляканий тим, що святий отець бачить його наскрізь, визнав свою провину і смиренно попросив про покуту і милосердя. А коли він зробив це й отримав відпущення гріхів і покуту, то в присутності св. Франциска диявол покинув його». («Квіти святого Франциска»).

Отже, чого боїться диявол? Правди, смирення, послуху, каяття, святості. На стародавніх картинах диявола малювали без колін, бо він ніколи не впокориться, не викаже смирення, не стане навколішки перед Божою величчю. Саме смирення, жаль, каяття, милосердя можуть урятувати нас від злого духа. Він, коли бачить, що у нас відчинена якась фіртка в житті, зароджується якась злість, підозра, заздрість, ми починаємо планувати щось погане, відразу використовує нагоду, щоб увійти всередину, всістися нам на шию й нашіптувати на вухо погані речі. Так діє сатана. Не піддаваймося йому. «Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою…» (1 Пт 5,8-9). Ми можемо мати таку силу, щоби протистояти йому.

Повертаючись до діалогу, що був на початку, коли Господь Бог каже Каїну, що «гріх на порозі чигає», тобто диявол стоїть на порозі біля дверей твого серця, Господь далі промовляє такі слова: «але мусиш над ним панувати» (Бут 4,7). Ти маєш панувати над злим духом. Ти маєш йому сказати: «Геть, вийди, відійди, не хочу тебе слухати, йди геть, сатано!» Ми маємо цю владу завдяки благодаті, яку отримуємо від Бога, не своєю силою. Про це треба пам’ятати: завжди Божою силою, завжди перемагаємо з Богом.

 

Читайте також: «Тільки в одному ти перевершуєш мене», — сказав сатана авві Макарію

 

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь