Оголошено санктуарій Мурафської Божої Матері

Коли в часи радянських переслідувань до храму зайшов енкаведист і, спитавши про ікону Божої Матері, взяв зброю, щоби в неї поцілити, голова сільради (хоч сам був атеїстом) став між ним і образом та сказав: «Стріляйте спочатку в мене». Чудодійний образ зберігся досі. А 15 серпня 2022 року храм у Мурафі на Вінниччині оголосили санктуарієм.

 

Мурафа. Назва цього села колись Шаргородського, нині Жмеринського району Вінницької області відома — і це не перебільшення — кожному католику на Вінниччині. Втім — не тільки на Вінниччині, але й далеко за її межами. Місцевий парафіяльний храм, що має багату історію, був одним з дуже небагатьох в Україні, що (за винятком лише кількох років) був відкритий в часи панування безбожного комуністичного режиму. А його парафіяни не тільки спромоглися самі витривати у вірі, але й попри переслідування, передати її нащадкам. Нині серед католиків, які живуть у різних містах, можна зустріти чимало «мурафських», або, як вони самі кажуть – «мураховських». З Мурафою тісно пов’язані імена священників, які, незламані радянськими таборами, долаючи перепони, що ставила їм безбожна влада, мужньо несли людям Слово Боже і зробили вагомий внесок у справу збереження католицької віри на теренах СРСР: Мартиніяна Войцеха Дажицького і прозваного «патріархом Поділля» Антонія Хоміцького. 

 

 

У день цьогорічного святкування урочистості Внебовзяття, 15 серпня,  мурафський римо-католицький храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії було оголошено санктуарієм Матері Божої Мураховської. 

«Для Церкви в Україні, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, — значення цієї події сьогодні важливе як ніколи. І доказ цього — тисячі людей, які тут зібрались, які приїхали сюди з різних міст і сіл. Адже кожен з цих людей приїхав сюди з надією отримати якісь необхідні благодаті. Важливо, що це відбувається саме в день урочистості Внебовзяття Пресвятої Діви Марії — адже ця урочистість наближає нас до Христа. Тепер, коли в країні війна, молитва як ніколи важлива. І як ніколи важливим є заступництво Пресвятої Матері. І тоді — я в це вірю — Бог, як ніколи, ці молитви вислуховуватиме. Люди приходитимуть сюди, приїжджатимуть в цей санктуарій, і наповнюватимуть його, як резервуар, своїми молитвами. І Матінка Божа скаже своєму Синові: “До мене стукають з Мурафи”.  Нехай цим стуком, який почує Пресвята Діва, стануть молитви, які лунатимуть в цьому храмі».

 

 

Щоб  розділити радість з місцевими парафіянами до Мурафи приїхало чимало вірних з інших міст і сіл. П‘ятеро парафіян з Шаргорода — Станіслав Німак, Володимир Кушнір, Ростислав Нємченко, Тетяна Цабак і Анна Коваль — приїхали на велосипедах. Храм усіх, хто прийшов і приїхав на урочистість, вмістити не міг: люди знаходились у коридорах плебанії, що примикають до сакристії, а ще більше – на храмовому подвір’ї. Урочистість розпочала спільна молитва Коронки до Божого Милосердя перед виставленими Пресвятими Дарами за мир в нашій країні, за воїнів-захисників, за мир і любов у людських серцях. 

 

 

«Ідея оголосити цей храм санктуарієм, — розповів CREDO його настоятель о. Йосиф Павлюк, — виникла тому, що усім, що є в цій парафії і чим є ця парафія, ми завдячуємо опіці Божої Матері. Згадаймо історію: наприкінці тридцятих років храм був закритий радянською владою, а в 1941 році — відкритий владою окупаційною. І за час, коли храмова будівля використовувалась не за призначенням, з неї нічого не пропало. Коли на зміну німецьким окупантам повернулись більшовицькі, священник, який відправляв тут Службу, виїжджаючи з німцями сказав: “Це свята земля, тому що тут — чудотворна ікона Богородиці”. Подальша історія підтвердила його слова: в повоєнні роки храм ні на один день не закривався. Звідси, починаючи з 1950-х років м вийшло 27 священників. Нині в семінарії навчаються 6 кліриків. Сьогодні в парафії 1027 дітей шкільного віку з першого по одинадцятий клас. 181 багатодітна сім’я: 109 сімей мають трьох дітей, 44 сім’ї — чотирьох, 25 сімей — п’ятьох, 2 — мають вісім і З — дев’ять дітей. Щодня храм відчиняється о сьомій ранку, і в ньому увесь час обов’язково хтось є. Особливо тепер, коли в країні війна і сюди приходять молитись за мир і нашу перемогу, за наших захисників, серед котрих є і наші односельці. Отже, як можна, дивлячись на це не дякувати Матінці Божій за її опіку?».

 

 

В урочистій Месі, яку очолював єпископ Леон Дубравський, з ним співслужили  єпископ-емерит, вислужений ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацький (уродженець Мурафи і настоятель мурафської парафії  в 1995—2002 роках), канцлер дієцезіальної курії о. Павло Басистий, декан Мурафського деканату о. Петро Гідзіль, декан Томашпольського деканату о. Сергій Якубовський МІС та чисельна група священників Кам’янець-Подільської дієцезії. Серед присутніх на урочистості були голова Вінницької обласної ради п.  Вячеслав Соколовий, голова Мурафської ОТГ  п. Олег Літвіненко, секретар Шаргородської ОТГ п. Катерина Кедик, голова Чернівецької (Вінницька обл.) ОТГ п. Олена Бень, керівники місцевих підприємств.

 

 

На початку Божої Служби отець-настоятель привітав усіх, хто прийшов або приїхав, щоб взяти участь в урочистості. Далі канцлер курії о. Павло Басистий зачитав декрет про встановлення санктуарію Матері Божої Мурафської (або — Мураховської, як говорять місцеві мешканці), після чого єпископ-ординарій і отець-настоятель підписали на вівтарі Статут санктуарію. Згідно статуту на хранителя санктуарія (ним призначено о. Йосифа Павлюка) покладається обов’язок щоденного прославлення Господа через образ Матері Божої Мурафської, звершення принаймні раз на місяць Меси в намірах дієцезії та її єпископа і душпастирів, проведення молебнів на вшанування Матері Божої Мурафської, запевнення вірним і паломникам усіх засобів, необхідних для спасіння через ревне проповідування Божого Слова і служіння св. Таїнствами, а особливо — Таїством Покаяння та Сповіді. 

«Дивлячись на цей образ Матері Божої Мураховської, — сказав, проголошуючи проповідь владика Леон, — я думаю, що вона напевно чекала цієї події дуже давно. Мабуть від заснування цього храму. Але цей образ дочекався, і ця будівля, дім Божий, в якому перебуває цей образ, дочекався того моменту, коли ми урочисто проголошуємо тут санктуарій Матері Божої. Мабуть в історії було багато див, чудес, коли люди досвідчили присутність Пресвятої Діви Марії у своєму житті…».

 

 

Його Преосвященство розповів випадок, коли у хлопчика, що готувався до Миропомазання запитали, яке Євангеліє йому більше подобається, він відповів: «Євангеліє моєї мами». На питання: «А що, твоя мама написала Євангеліє?», він відповів: «Ні, я бачу живе Євангеліє в своїй мамі: як вона, молиться, як вона працює, як вона вірить, як вона кормиться Словом Божим, як вона кормиться Євхаристією, як приходить сюди і споживає Тіло і Кров». 

«Це показує нам, — продовжив єпископ-ординарій, —  що своїм прикладом ми можемо допомогти. 

 

 

Його Преосвященство говорив про те, як важливо читати Святе Письмо вдома, наголошуючи, що ті родини, де кожного вечора його читають і слухають, а потім кожний діляться тим, що воно йому сказало прочитане або почути, Бог благословляє і дає всілякі благодаті. 

«Я хотів би, щоб після цього проголошення санктуарію ми намагались дотримуватись перших субот місяця, перших п‘ятниць місяця, перших неділь місяця. Це санктуарій — до вас приїжджатимуть люди, приїжджатимуть паломники, приходитимуть молитись і ви побачите в який спосіб тут почне діяти Божа благодать», — сказав єпископ.

 

 

Оскільки серед учасників урочистості були і гості з братньої Польщі, зокрема — знімальна група TVPolonia, Його Преосвященство на завершення проповіді висловив польською мовою сподівання, що Матір Божа допоможе, щоб закінчилась страхітлива війна, яка точиться в нашій країні. 

Учасники урочистості у спільній молитві звернулись до Бога з проханнями за Святішого Отця Франциска; про дар миру і процвітання для нашої Батьківщини; про дар мужності і волі, і про щасливе повернення додому всіх захисників, особливо — односельців; за жіночі чернечі згромадження; за померлих; про всі необхідні благодаті для всіх присутніх.  

 

 

По звершенні Меси урочистість продовжила спільна молитва Літанії до Матері Божої, яку закінчив зачитаний  єпископом-ординарієм Акт присвячення Діві Марії.

З короткою промовою до зібраних на урочистості звернувся єпископ Броніслав Бернацький. «На небесах, — сказав він, — до нашого святкування приєднується засновник цього храму Йоахім Потоцький. До нас приєднується уся Барська конфедерація, яка дбала про збереження віри на цій землі. До нас приєднується і настоятель цієї парафії в 30-х роках о. Віктор Строчинський, розстріляний більшовиками. До нас приєднуються всі, хто в усі часи тут молився». Його Преосвященство побажав усім зберігати віру предків, бути вірними Церкві, слухняними єпископам і душпастирям, яких вони  призначать, і запевнив, що Матір Божа випросить для них усі необхідні благодаті.

 

 

Своїм свідченням дії Бога в житті її родини поділилась п. Галина Муляр. Її батько, Михайло Бобровицький, походив з православної родини і, займаючи в 30-ті роки минулого століття посаду голови сільради, позиціонував себе як атеїст. Коли ж наприкінці 30-х років храм було відібрано у віруючих і в його будівлі було облаштовано зерносховище, Михайло Тимофійович зробив усе можливе для того, щоб зберегти все,що знаходилось в храмі. Завдяки йому з храму не пропало жодного цвяха. І коли до храму зайшов енкаведист і, спитавши про ікону Божої Матері, підняв зброю, щоб в неї вистрілити, Михайло Тимофійович став між ним і образом та сказав: «Стріляйте спочатку в мене». Пані Галина розповіла, що потім і вона, і її матір довго і наполегливо молились за навернення свого батька і чоловіка. Господь почув їх молитви і одного разу пан Михайло сказав: «Я хочу бути як ви». Він завершив своє земне життя у віці 89 років в єдності з Католицькою Церквою і був, за його бажанням, похований на католицькому цвинтарі. 

 

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь