Чому християнські подружжя не повинні розлучатися

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХІХ звичайного тижня, рік ІІ

 

 

В повчанні на тему подружжя наш Господь відсилає нас до початку. Скоріш за все, маємо тут натяк на книгу Буття, яка в єврейському каноні так і зветься — Берешіт, «На початку». Саме тут ми знаходимо записи Божого наміру щодо чоловіка й жінки: Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. Від самого початку в Божому плані було привести чоловіка і жінку до цілковитої єдності, джерелом якої є сам Господь. Використовуючи порівняння відомого християнського письменника Клайва Стейплза Льюїса, подружжя — це як ключ і замок, або скрипка і смичок: важко їх уявити одне без одного. Один елемент вимагає наявності іншого (Льюїс, «Просто християнство»).

Єврейський текст вживає тут дуже міцний вираз: басар ехад — «одне тіло». Зокрема, слово ехад — «одне, єдине» — вживається для описання самого Бога: Слухай, Ізрáїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Погляньмо, що спільноту двох осіб названо словом ехад — «одне, єдине», і самого Господа. По-перше, це передбачає спільноту єдності в самому Богові: Отець і Син і Святий Дух. А по-друге, вказує, що родина має бути земним відображенням цієї єдності, єдності Пресвятої Трійці.

Родина має бути земним відображенням єдності Пресвятої Трійці

А Я кажу вам: хто відпускає свою жінку — за винятком розпусти — і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб. За цієї нагоди долучу пояснення, чого вчить Католицька Церква на тему розлучення. Отож вона не допускає розлучення, якщо раніше між двома особами відбулося дійсне таїнство подружжя. Можливо, хтось збентежиться, прочитавши ці слова одразу після слів Ісуса: за винятком розпусти. Багато християн, спираючись на цей уривок, вважають, що подружня зрада є причиною, з якої можна взяти розлучення. Що навіть сам Господь це начебто дозволяє. Нічого такого! Аби краще зрозуміти цей уривок, потрібно звернутися до грецького оригіналу та поглянути, що має на увазі Ісус під словом «розпуста». В грецькому тексті вжито слово порнея (неважко здогадатися, які сучасні слова від нього походять). Це слово означало незаконні сексуальні зв’язки, які за своєю природою не допускають дійсного подружжя. Тобто якщо хтось перебував у зв’язку, який можна виразити словом порнея, то потрібно було відіслати ту особу, бо такий зв’язок не передбачав дійсного подружжя. Слово порнея не означає тут подружньої зради.

Якби хтось мав дальші сумніви, то є ще один біблійний аргумент за абсолютною непорушністю християнського подружжя. Легко можна помітити, що стосунки Бога і Вибраного народу у Святому Письмі подібні до… подружнього зв’язку. Безліч текстів про це говорять. Як приклад, розглянемо лише один прекрасний текст:

Іс 62, 4-5: Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: «Моя у ній утіха», а твою землю: «Заміжня», бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа. І як одружується хлопець з дівчиною, так твій будівничий одружиться з тобою. Як молодий радіє молодою, так Бог твій радітиме тобою.

Маємо чудове порівняння: Бог як Наречений прагне взяти собі за дружину свій Народ. Але, коли ближче приглянутися до історії цих відносин, то можемо помітити, що вони від самого початку були пов’язані зі зрадами. Народ був постійно невірний своєму Богу; однак Господь завжди зберігав вірність, ніколи з ним не розлучився.

Тому фундаментом вірності в подружжі є вірність самого Бога щодо кожного з нас, вірності, яка непорушна навіки. Так само вчинив і наш возлюблений Христос: не зважаючи на нашу невірність, кожного з нас повінчав із собою на дереві хреста.

Еф 5, 25-27: Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.

 
Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь