Завдяки Марії вони пережили ядерний армагеддон

Вони не могли вижити, повинні були згоріти або померти від променевої хвороби. Але завдяки Марії пережили ядерний армагеддон.

6 серпня 1945 р. у Хіросімі сталося те, що поза людським розумінням, і переконує нас в існуванні сили, потужнішої за зброю масового знищення, яка розриває атоми на смертоносні частинки. Щоб усвідомити могутність цієї сили, маємо поглянути на наслідки вибуху цих бомб, які американці скинули на Японію: в одну мить Хіросіма і Нагасакі фактично перестали існувати.

 

Ядерне знищення

О 8:16 Хіросіму огорнуло біле сяйво, яскравіше за сонце опівдні. Куля світла й вогню поглинула портове місто, що пробуджувалося від нічного сну. Вона принесла знищення такого масштабу, про які світ іще не чув. Бомба, яку американці назвали «Little Boy» («Малюк»), скинули з бомбардувальника «Enola Gay»; вона вибухнула на висоті 565 метрів над містом. Вибухова хвиля, яка рухалася з надзвуковою швидкістю, в радіусі двох кілометрів зносила все, що траплялося на її шляху. Нищівні наслідки вибуху бомби відчувалися на відстані 60 км. Дві третини будинків у місті були зруйновані, а ті, що опинилися в епіцентрі вибуху, — «випарувалися». Над містом утворився атомний «гриб», який піднявся на висоту десятків кілометрів. За деякий час руїни міста вкрили потужні радіоактивні опади. Хоча офіційні дані відсутні, вважається, що вогняна куля й ударна хвиля в один момент знищили 80-90 тисяч людей. Ще 250 тис. померли протягом п’яти років від поранень та опромінення. Десятки бомбардувань та тисячі тонн тротилу не призвели б до таких жахливих руйнувань, як та одна атомна бомба.

У радіусі двох кілометрів від епіцентру внаслідок термічної хвилі люди буквально випарувалися, а будівлі знесло, як карткові будиночки. В епіцентрі вибуху температура становила близько 3000°С — більше, ніж у доменній печі, — що розтопило сталь, як гарячий ніж масло; спалило навіть землю. Хвиля гарячого повітря, яка виникла через це, мчала з такою силою, що найбільші торнадо здаються просто вітряною іграшкою. Її тиск становив близько 600 Psi. Для ураження слуху достатньо 3 Psi, при 10 Psi розриваються легені і серце, а при тиску 40 Psi голова буквально вибухає.

 

Закони фізики зупинилися

Військові експерти були одностайні: в епіцентрі вибуху «Малюка» ніщо не могло вижити — жоден будинок, жодна жива істота. Попри це вціліла група єзуїтів, а разом із ними — їхній монастир, розташований менше, ніж в кілометрі від місця вибуху бомби. Майже неушкоджений будинок, в якому перебували ченці, був єдиною оазою життя посеред ядерної пустелі, усіяної румовищами аж до обрію. В момент вибуху в монастирі були о. Гуґо Макібі Аномія-Лассалле, о. Губерт Цеслік, о. Губерт Шіфер і о. Вільгельм Кляйнзорге.

Неймовірно те, що ані ударна хвиля, ні висока температура, яка перетворювала сталь на рідку незрозумілу масу, ні навіть смертоносне опромінювання не зашкодили життю і здоров’ю єзуїтів — вони отримали лише незначні травми внаслідок, наприклад, падіння предметів. Всі вони залишилися при здоров’ї й дожили до відповідного віку; останнім помер у 1990 р. о. Лассалле у віці 92 років. Як могло статися, щоб кілька католицьких священників пережили вибух, який забрав життя десятків тисяч людей і майже зрівняв з землею цілі міста?

 

Розводили руками

Американські лікарі не сумнівалися: навіть якщо якимось чудом єзуїти пережили вибух ядерної бомби в самому її епіцентрі, то невдовзі вони мають померти внаслідок опромінення. Минали роки, а жоден з отців на превелике здивування світу науки не відчував наслідків променевої хвороби, що викликало ще більший інтерес експертів. Єзуїтів не раз досліджували й обстежували, до них ставилися, як до піддослідних кроликів. Один із перших оглядів робив доктор Стівен Райнгард, фізик із групи військових експертів. Він підтвердив, що з точки зору науки те, що сталося з єзуїтами в Хіросімі, перевершує всі закони фізики, і треба визнати, що там мала діяти інша сила, яка здатна перемінити енергію і матерію так, щоб вони були прийнятними для людей.

Справу місіонерів із Хіросіми протягом наступних 30 років досліджувала велика кількість науковців та експертів із найпрестижніших академічних центрів. Ченці пройшли понад 200 глибоких досліджень. Учені були безпорадні, розводили руками, не в змозі пояснити причини спасіння єзуїтів від неминучої ядерної смерті.

 

Їх врятувала Марія

Єзуїти-місіонери ніколи не сумнівалися, що їх врятувало чудесне втручання, хоча ставилися до цієї справи смиренно, що висловив о. Шіффер: «Я не назвав би це чудом, але гадаю, що ми перебували під особливим Божим захистом».

Місцева спільнота відзначалася гарячою побожністю до Фатімської Божої Матері та прийняттям Її послання. Всі отці щодня молилися Розарій. Тому вони не сумнівалися, що, оскільки вони жили фатімським посланням, Бог врятував їх за заступництвом Марії, призупинивши на цей єдиний момент закони фізики.

Переклад CREDO за: Іриней Корпись, Niedziela

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь