Пробач, Господи…

Роздуми до Слова Божого на четвер ХІХ звичайного тижня, рік ІІ

 

 

Матей в своїй Євангелії велику увагу приділяє справі пробачення. Від цього залежать і відносини з Богом (молитва), а також і відносини з ближнім. Матей, в силу своєї давньої спеціальності (був митарем), провину виражав як певний борг по відношенню до когось. А пробачення — дарування боргу.

Правда є такою, що самі повернути такого боргу ми не в стані

Важко собі уявити боржника, який заборгував десять тисяч талантів. Ще важче уявити, яким чином він це зробив. Один талант за часів Ісуса — це близько 40 кг золота. Що потрібно такого робити, в які афери вляпатися, щоб заборгувати 400 000 кг золота? Що це за «казино», де можна втратити таку велику суму, змарнувати таку фортуну? Першим таким азартним домоправителем був Адам. Отримавши від Господа у власність землю, та повеління підкорювати її собі, втратив цю благодать, повіривши словам Лукавого. За кожним разом, коли повторюємо вчинок нашого прабатька, відбувається теж саме — втрачаємо життя вічне, благодать перебувати в присутності Бога.

Правда є такою, що самі повернути такого боргу ми не в стані. Тому варто зректися побожним бажань типу: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. Краще стати в правді і сказати: Господи, я не маю чим і не в стані повернути Тобі цього боргу, пробач мені. Дармове прийняття прощення від Бога допоможе мені пробачити і свого брата.

Опубліковано в news Позначений

Залишити відповідь