Спільні справи двох сердець

серце Марії

Роздуми над Словом Божим на спомин Непорочного Серця Марії

 

 

Літургія Церкви спеціально поставила спомин Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії наступного дня після урочистості Пресвятого Серця Ісуса. Серце Ісуса прагне формувати наші серця, а Марія першою серед людей пройшла шлях уподібнення свого серця до серця Бога.

Цей шлях не був легким для Марії. Він не завершився у день народження Її Сина. Невдовзі після народженні Христа Симеон пророкував Марії, що Її душу проникне меч (пор. Лк 2, 35). Святий Лука додає сцену знайдення Ісуса в Єрусалимському храмі, показуючи приклад того, як болісно Син формував серце своєї Матері (пор. Лк 2, 48).

Справжня любов не старається уникнути болю за будь-яку ціну. Бог допускає біль на своїх вибраних, але такий біль завжди минає через певний час. Біль, який служить задумам Бога, не вічний, і готує наші серця на повноту прийняття вічної радості.

Ісус залишився в Єрусалимі, віддалився від своїх батьків на три дні, аби вони Його шукали і знайшли (пор. Лк 2, 46). З боку Ісуса то був пророчий жест, який заповідав Його смерть, поховання й воскресіння у Єрусалимі. Біль серця Йосифа й Марії, які шукали Ісуса, передував болеві сердець учнів та учениць Христа, які переживали Його смерть і три дні перебування у гробі. Початкове нерозуміння Йосифом і Марією того, чому Ісус так учинив із ними (пор. Лк 2, 48-50) передувало початковому нерозумінню учнями того, чому Месія, згідно з планом Божим, переказаним через пророків, мусив страждати, бути вбитим і воскреснути по трьох днях (пор. Лк 24, 17‑27).

Марія прийняла урок, що його дав Ісус. Марія «зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк 1, 51). Згідно з біблійним способом висловлювання, тут ідеться про глибоке зберігання у пам’яті та подальші роздуми не тільки над словами Христа, а й над Його вчинками. Марія ціле своє життя виконувала працю серця, тобто працю уваги, співпереживання і пам’яті про діла Її Сина, що живило Її розум і керували Її вчинками. Саме це й означає «зберігала  у серці».

Метою цього формування серця було вподібнення до серця Сина Божого. А найглибша таємниця Серця Сина це Його любов до Отця і любов Отця до Нього. Це виражають слова Ісуса: «Я маю бути при справах Отця мого» (Лк 2, 49). Бо серце — це осередок, який керує всіма нашими справами, і якщо два серця люблять одне одного, то всі справи у них спільні.

https://credo.pro/2022/06/118808

Опубліковано в news

Залишити відповідь