Він урятував із пожежі Туринську плащаницю. А потім у його житті сталося щось незвичайне

«У такі моменти, — каже пожежник-пенсіонер, — думаєш тільки про контролювання вогню, а не про можливу смерть. Однак я знав цінність сакрального полотна».

Була ніч з 11 на 12 квітня 1997 року, коли пожежа в Туринській катедрі загрожувала знищити Плащаницю. Фото чоловіка, який уберіг Плащаницю, з обличчям, пройнятим страхом і втомою, оббігло світ. Цим пожежником був Маріо Трематоре. Пожежник, нині пенсіонер.

 

«На мені була стара туристична куртка»

В його пам’яті та ніч 25 років тому постійно жива. «Я був удома з дружиною, не на службі (…), й то вона побачила вогонь крізь вікно. Я зателефонував до пожежного депо і дізнався, що між Королівським палацом і катедрою вибухнула пожежа. На мені була стара туристична куртка з гербом пожежника на плечі, і я одразу ж побіг допомагати колегам», — розповів пан Маріо журналістові «Corriere di Torino».

 

 

«Ми розбили скляну вітрину ковальськими молотами»

Пожежники зрозуміли, що ризик обвалення бані в каплиці надто великий. Мармурові блоки впали б і розтрощили релікварій, де перебувала Свята Плащаниця. «Ми увійшли до катедри, розбили скляну вітрину ковальськими молотами і зловили дерев’яно-срібний гробівець. І поспішно вийшли: то були емоції, які описати неможливо».

Фотографія Маріо Трематоре, що облетіла світ, представляє його з релікварієм Плащаниці в руках.

«У такі хвилини, — каже пожежник-пенсіонер, — думаєш тільки про контролювання вогню, а не про вмирання. Однак я знав цінність сакрального полотна: в університеті я складав іспит зі світської та релігійної історії бароко в Турині.

Пам’ятаю, що я пішов до катедри, бо хотів сфотографувати Плащаницю. Вочевидь це не було можливим, тож мені порадили купити кілька знімків. Я купив і надалі їх маю. Тому я знав, як важливо було врятувати її: не тільки з огляду на її релігійну цінність, але також з огляду на цінність історичну і культурну».

 

 

Група «Mandylion»

Після пожежі щось у цьому пожежникові змінилося. Він ніколи не ходив до церкви, хоч і вважав себе віруючим. Однак урятування Плащаниці потрясло його. Так розпочалася внутрішня подорож Маріо Трематоре.

«Я не став святим, як дехто може гадати. Заснував групу під назвою Mandylion — стародавньою грецькою це означає полотно, таке як Плащаниця. Ми зустрічаємося раз на місяць, а нашим духовним провідником є о. Фабіо Малезе».

 

Найпрекрасніший день для Маріо

Врятування Плащаниці — це день, який назавжди позначив собою життя пожежника. Однак герой каже, що в його житі був іще важливіший день:

«8 червня 1982 року. Того дня я теж був у храмі й чекав на мою майбутню дружину біля вівтаря. Коли я побачив Риту, що входила, — подумав, яка ж вона гарна і яке я маю щастя. То був найпрекрасніший день. А також я ніколи не забуду дня, коли народилася моя донечка».

Переклад CREDO за: Джельсоміно дель Ґуерчо, Aleteia

 

Як рятували Туринську плащаницю під час пожежі 1997 року:

 

 

https://credo.pro/2022/04/317413

Опубліковано в news

Залишити відповідь